Цивільний кодекс України регулює відповідну договірну модель як комерційну концесію. Залежно від фактичного змісту співпраці франчайзинг може оформлюватися договором комерційної концесії або системою взаємопов’язаних договорів.
Основне регулювання комерційної концесії міститься в Цивільному кодексі України. Окремі питання також охоплюються законодавством про інтелектуальну власність, конкуренцію, персональні дані, електронну комерцію та захист прав споживачів.
Франчайзинг і комерційна концесія
За договором комерційної концесії правоволоділець надає користувачеві за плату право користування комплексом належних йому прав для виготовлення або продажу певного виду товарів чи надання послуг.
Франчайзингова модель може охоплювати: право використання торговельної марки, використання творів, дизайну та програмного забезпечення, доступ до комерційного досвіду, передання операційної та технічної документації, використання маркетингових матеріалів, доступ до інформаційних систем.
До цього також належать одержання конфіденційної інформації, а також застосування стандартів роботи мережі.
Перелічені складові мають різну правову природу. Торговельна марка, графічні матеріали та програмне забезпечення можуть бути об’єктами інтелектуальної власності. Інструкції та операційні стандарти не завжди є самостійними об’єктами виключних прав. Правовий режим конфіденційної інформації та комерційної таємниці залежить від її змісту й фактичних заходів захисту.
Назва документа не визначає його юридичної природи. Договір, названий «договором франчайзингу», може містити елементи комерційної концесії, ліцензування, постачання, надання послуг, оренди або користування програмним забезпеченням.
Сторони договору
Сторонами договору комерційної концесії є правоволоділець і користувач.
Цивільний кодекс пов’язує участь у таких відносинах із підприємницькою діяльністю. Сторонами можуть бути фізичні та юридичні особи, які є суб’єктами підприємництва.
Статус сторони впливає на здійснення платежів, оподаткування, використання найманої праці, оформлення розрахунків із клієнтами та відповідальність за товари, роботи або послуги.
Якщо переговори веде одна особа, а діяльність здійснюватиме інша юридична особа або ФОП, права користувача виникають у тієї особи, яка є стороною відповідного договору.
Правоволоділець повинен мати достатній обсяг прав на об’єкти, що передаються у користування. Користувач, зі свого боку, набуває лише ті права та в тих межах, які визначені договором. Якщо бренд, програмне забезпечення чи документація належать різним особам, структура прав може потребувати кількох взаємопов’язаних договорів або належних повноважень у правоволодільця.
Форма договору
Договір комерційної концесії укладається в письмовій формі. Недодержання письмової форми має наслідком його нікчемність.
Письмова форма може бути реалізована на папері або в електронному вигляді. Електронний спосіб укладення має дозволяти належно ідентифікувати сторони, зафіксувати погоджені умови та підтвердити їхнє волевиявлення відповідно до вимог законодавства про електронні документи, електронні підписи та електронну комерцію.
Переговори, презентація франшизи, фінансова модель або листування можуть підтверджувати окремі обставини взаємодії сторін, але не завжди формують належно укладений договір комерційної концесії.
Чинне регулювання не встановлює окремої державної реєстрації договору комерційної концесії як загальної умови його чинності. Водночас окремі права та юридичні дії можуть підпадати під спеціальні правила відповідно до законодавства про інтелектуальну власність і державну реєстрацію.
Права на бренд
Використання бренду залежить від наявності у правоволодільця прав або повноважень, достатніх для надання відповідного дозволу користувачеві.
Правова оцінка може охоплювати: наявність реєстрації торговельної марки, особу власника, строк чинності свідоцтва, територію охорони, перелік товарів і послуг, чинні ліцензії та обтяження, наявність спорів, а також повноваження дозволяти використання марки іншим особам.
Право дозволяти використання торговельної марки може належати не лише її власнику, якщо відповідні повноваження прямо випливають із ліцензії або іншої правової підстави.
Територія діяльності користувача та територія охорони торговельної марки є різними поняттями. Договір може передбачати діяльність в Україні, тоді як відповідна марка охороняється лише в іншій державі або не охоплює потрібні товари чи послуги.
Комерційна ексклюзивність на певній території сама по собі не створює правової охорони бренду на цій території.
Документація та конфіденційна інформація
Франчайзингова модель може включати операційні стандарти, технологічні карти, інструкції, брендбуки, скрипти, навчальні матеріали та правила роботи з клієнтами.
Такі матеріали можуть: охоронятися авторським правом, містити конфіденційну інформацію, становити комерційну таємницю, використовуватися як внутрішні стандарти мережі, а також не мати самостійної правової охорони.
Надання доступу до документації не означає автоматичного передання майнових прав на неї. Обсяг використання може обмежуватися строком договору, територією, визначеним об’єктом франшизи та внутрішніми потребами користувача.
Не вся внутрішня інформація автоматично має статус комерційної таємниці. На її режим впливають обмеження доступу, визначення переліку закритої інформації, правила зберігання, порядок передання та фактичні заходи захисту.
Інформація, яка є загальнодоступною, була відома користувачеві раніше або правомірно отримана з іншого джерела, може мати інший правовий режим.
Обов’язки сторін
Цивільний кодекс і договір визначають обсяг обов’язків правоволодільця та користувача.
Обов’язки правоволодільця можуть охоплювати: передання технічної й комерційної документації, надання інформації про використання комплексу прав, проведення інструктажу, надання передбаченої договором підтримки, оформлення необхідних дозволів, контроль якості товарів, робіт або послуг.
Підтримка може також включати надання доступу до програмного забезпечення чи інформаційних систем, якщо це прямо передбачено договором і належним чином врегульовано умови використання такого доступу.
Обов’язки користувача можуть включати: використання бренду в установленому договором порядку, дотримання стандартів якості, виконання інструкцій правоволодільця, забезпечення передбаченого договором контролю, збереження конфіденційності, сплату встановленої винагороди, а також інформування споживачів про використання позначень на підставі договору комерційної концесії.
Спосіб інформування споживачів залежить від виду діяльності та каналів комунікації. Саме розміщення окремого напису на сайті, вивісці чи рекламному матеріалі не завжди визначає виконання відповідного обов’язку.
Платежі та зміна правил
Платний характер є однією з ознак договору комерційної концесії.
Фінансова модель може включати: разовий початковий платіж, періодичну винагороду, відсоток від обороту або доходу, маркетингові платежі, оплату програмного забезпечення, оплату навчання та підтримки, платежі за обладнання, матеріали або обов’язкові поставки, а також комбіновану модель.
Терміни «паушальний внесок» і «роялті» широко використовуються у практиці, однак самі назви не визначають юридичної або податкової природи платежу.
Економічне значення платежу залежить від порядку розрахунку, бази нарахування, строків, валюти, податкових наслідків і зв’язку з конкретними правами чи послугами.
Додаткові платежі можуть міститися в додатках, прайсах або внутрішніх документах мережі. Їхня договірна сила залежить від способу включення таких документів до договору та порядку їх зміни.
Договір може передбачати зміну окремих стандартів, технічних вимог або операційних процедур правоволодільцем. Зміна стандарту роботи та зміна основної винагороди, території, строку або відповідальності мають різну правову природу.
Оцінка односторонньої зміни залежить від її предмета, меж наданих повноважень, порядку повідомлення, впливу на обсяг прав і відповідності загальним засадам договірного права.
Стандарти та контроль
Контроль якості є типовим елементом франчайзингової моделі.
Стандарти можуть стосуватися: оформлення приміщення, обладнання, асортименту, технології виробництва, обслуговування клієнтів, використання бренду, реклами, кваліфікації персоналу, звітності, роботи з даними, кібербезпеки.
Договір може визначати порядок перевірок, доступ до приміщень і документів, строки усунення порушень та їхні наслідки.
Користувач залишається окремим суб’єктом підприємницької діяльності. Він укладає договори з клієнтами, використовує найману працю, веде облік, здійснює розрахунки та відповідає за діяльність своєї точки в межах законодавства.
Фактичний рівень контролю та характер взаємодії сторін можуть враховуватися під час правової оцінки відповідної моделі.
Територія та конкуренція
Договір може визначати територію діяльності користувача та передбачати її ексклюзивність.
Ексклюзивність може охоплювати: ненадання аналогічних прав іншим користувачам, невідкриття правоволодільцем власних точок, закріплення певного міста, області або району, окремі правила для онлайн-продажів, а також умови збереження територіальних переваг.
Ексклюзивність не виникає автоматично з факту укладення договору. Її обсяг визначається конкретними умовами.
Франчайзингова модель може також містити обмеження щодо конкуруючих брендів, постачальників, асортименту, місця розташування, території або онлайн-каналів.
Такі положення оцінюються з урахуванням Цивільного кодексу, законодавства про захист економічної конкуренції та правил щодо вертикальних узгоджених дій. Сам факт включення обмеження до договору не визначає його допустимість або недопустимість.
Оцінка залежить від предмета обмеження, його тривалості, території, структури ринку та впливу на конкуренцію.
Нікчемні умови
Цивільний кодекс відносить до нікчемних умови, за якими правоволоділець має право визначати ціну товарів, робіт або послуг користувача чи встановлювати її верхню або нижню межу.
Також нікчемними є умови, за якими користувач має право продавати товари, виконувати роботи або надавати послуги виключно певній категорії покупців або виключно покупцям, які перебувають на визначеній у договорі території.
Нікчемність окремої умови не завжди означає недійсність усього договору. Правові наслідки залежать від змісту документа та можливості його виконання без відповідного положення.
Рекомендована ціна може використовуватися лише як необов’язковий орієнтир. Договір не повинен надавати правоволодільцю право визначати ціну користувача або встановлювати її верхню чи нижню межу. Штрафи, блокування поставок, припинення підтримки чи інші санкції за відхилення від рекомендації можуть свідчити, що ціна фактично нав’язується. Конкурентно-правова оцінка таких механізмів не скасовує спеціальної норми Цивільного кодексу про нікчемність відповідної умови.
Закупівлі та постачальники
Договір може передбачати закупівлю товарів, сировини, обладнання або матеріалів у правоволодільця чи визначених ним постачальників.
Такі умови можуть бути пов’язані з однаковою якістю, технологічною сумісністю та репутацією мережі.
Правова оцінка охоплює: обов’язковість закупівель, порядок формування ціни, можливість використання альтернативних постачальників, мінімальні обсяги, строки поставки, вимоги до якості, долю залишків товару, вплив обмеження на конкуренцію.
Платежі, включені до вартості обов’язкових поставок, можуть становити частину загальної економічної моделі франшизи.
Обов’язкові закупівлі можуть одночасно виконувати функцію контролю якості та створювати економічну залежність користувача. Їхня оцінка залежить від предмета товару, наявності об’єктивних стандартів, можливості еквівалентної заміни та впливу на конкуренцію. Договірне визначення постачальника не усуває вимог до якості, строків поставки та відповідальності за недоліки.
Відповідальність перед клієнтами
Користувач безпосередньо здійснює діяльність і вступає у відносини з клієнтами.
Водночас Цивільний кодекс передбачає спеціальні правила відповідальності правоволодільця за окремими вимогами, пов’язаними з невідповідністю якості товарів, робіт або послуг користувача.
За вимогами до користувача як виробника продукції правоволодільця Цивільний кодекс передбачає солідарну відповідальність правоволодільця.
Це не означає автоматичної відповідальності правоволодільця за всі зобов’язання або порушення користувача. Правові наслідки залежать від характеру вимоги, статусу сторін, виду продукції та фактичних обставин.
Внутрішній розподіл відповідальності між сторонами не завжди обмежує права споживачів або інших третіх осіб, установлені законом.
Строк і припинення договору
Договір може бути строковим або укладеним без визначення строку.
Строк може бути пов’язаний із чинністю прав на бренд, орендою приміщення, використанням програмного забезпечення, виконанням інвестиційних зобов’язань або досягненням визначених показників.
Договір може передбачати автоматичне поновлення, зміну платежів, оновлення стандартів або інші умови продовження співпраці.
Кожна сторона договору, укладеного без визначення строку, має право у будь-який час відмовитися від нього, повідомивши іншу сторону не менш як за шість місяців, якщо договором не передбачено триваліший строк.
Припинення договору може бути пов’язане із: закінченням строку, відмовою сторони, істотним порушенням, припиненням прав на окремі об’єкти, а також іншими передбаченими законом або договором підставами.
Наслідки можуть охоплювати припинення використання торговельної марки, демонтаж вивісок, повернення документації, блокування доступів, припинення використання програмного забезпечення, завершення розрахунків і збереження конфіденційності.
Окремі обов’язки можуть зберігатися після завершення основної співпраці.
Зміна або припинення прав на бренд
Можливість використання франшизи залежить від чинності прав, що входять до переданого комплексу.
Припинення права на торговельну марку, сплив строку свідоцтва, визнання права недійсним або припинення повноважень правоволодільця можуть впливати на подальше виконання договору.
Цивільний кодекс окремо регулює наслідки зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця.
Правові наслідки такої зміни залежать від змісту договору та конкретних обставин. Вони можуть стосуватися оформлення приміщень, рекламних матеріалів, доменів, обладнання та інших елементів мережі.
Наслідки залежать від того, яке саме право припинилося і чи може франчайзингова модель функціонувати без нього. Втрата основної торговельної марки може істотно змінити предмет договору, тоді як заміна окремого елемента дизайну не завжди має такий самий ефект. Значення мають умови договору про заміну позначення, перехідний період і розподіл пов’язаних витрат.
Цифрові активи та персональні дані
Франчайзингова модель може охоплювати CRM, POS-системи, мобільні застосунки, програми лояльності, домени, сайти, соціальні мережі та рекламні кабінети.
Контроль над такими ресурсами залежить від: особи реєстранта домену, власника облікового запису, адреси електронної пошти, номера телефону, прав адміністратора, правил відповідної платформи, технічного доступу, способу оплати, прав на торговельну марку.
Договірне положення про передання облікового запису не завжди означає можливість його фактичного технічного передання.
Клієнтська база може містити персональні дані, історію покупок, контактну інформацію та дані програм лояльності. Її використання не визначається лише домовленістю між правоволодільцем і користувачем.
Правовий режим залежить від мети збирання даних, підстави їх обробки, ролей сторін, змісту повідомлень для клієнтів, порядку доступу, строків зберігання та вимог інформаційної безпеки.
Право контролювати технічну систему не означає автоматичного права використовувати всі персональні дані, які в ній містяться.
Висновок
Франчайзинг в Україні може оформлюватися договором комерційної концесії або системою взаємопов’язаних договорів.
Юридичний зміст такої моделі не обмежується дозволом використовувати торговельну марку. Він може охоплювати інтелектуальну власність, документацію, конфіденційну інформацію, стандарти якості, програмне забезпечення, платежі, контроль і відповідальність перед клієнтами.
Зміст прав та обов’язків сторін визначається договором, пов’язаними документами, чинністю переданих прав і фактичним виконанням домовленостей.
Наявність документа з назвою «договір франчайзингу» сама по собі не підтверджує передання всіх прав, необхідних для роботи відповідної бізнес-моделі.
Інформаційне застереження
Матеріал має загальний інформаційний характер. Застосування наведених положень до конкретної ситуації залежить від фактичних обставин, змісту документів, спеціального регулювання та чинної редакції законодавства.
Зміст і правові наслідки конкретної франчайзингової моделі залежать від статусу сторін, структури договорів, складу переданих прав, території діяльності та фактичного виконання домовленостей.